імпровізувати

Украинский

Морфологические и синтаксические свойства

	наст.	прош.	будущ.	повелит.
Я	імпровізу́ю	імпровізува́в	імпровізува́тиму	—
Ты	імпровізу́єш	імпровізува́в імпровізува́ла	імпровізува́тимеш	імпровізу́й
Он она оно	імпровізу́є	імпровізува́в імпровізува́ла імпровізува́ло	імпровізува́тиме	—
Мы	імпровізу́єм(о)	імпровізува́ли	імпровізува́тимем(о)	імпровізу́ймо
Вы	імпровізу́єте	імпровізува́ли	імпровізува́тимете	імпровізу́йте
Они	імпровізу́ють	імпровізува́ли	імпровізува́тимуть	—
Деепр. наст.	імпровізу́ючи
Деепр. прош.	імпровізува́вши
Прич. страд.	імпровізува́ний

ім-про-ві-зу-ва́-ти

Глагол, несовершенный вид, переходный, первое спряжение (тип спряжения 2a).

Корень: -мпров-; интерфикс: -із-; суффикс: -ува; глагольное окончание: -ти.

Произношение

• МФА: [mprɔu̯ʲizʊˈu̯ɑte]

Семантические свойства

Значение

1. импровизировать ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).

Родственные слова

Ближайшее родство
существительные: імпровізація, імпровізування, імпровіза́тор, імпровіза́торство, імпровізаці́йність прилагательные: імпровізований, імпровіза́торський, імпровізаці́йний глаголы: імпровізува́тися

Этимология

Происходит от лат. improvisus «непредвиденный», далее из in- «не-, без-» + provisus «предусмотренный», прич. прош. от providere «предвидеть», далее из pro «вперёд, для, за, вместо» + vidēre «видеть», из праиндоевр. *weid- «знать, ведать; видеть».