відлущення

Украинский

Морфологические и синтаксические свойства

падеж	ед. ч.	мн. ч.
Им.	відлу́щення	відлу́щення
Р.	відлу́щення	відлу́щень
Д.	відлу́щенню	відлу́щенням
В.	відлу́щення	відлу́щення
Тв.	відлу́щенням	відлу́щеннями
М.	відлу́щенні, відлу́щенню	відлу́щеннях
Зв.	відлу́щення*	відлу́щення*

відлу́щення

Существительное, неодушевлённое, средний род, 2-е склонение (тип склонения 7a по классификации А. А. Зализняка).

Корень: --.

Семантические свойства

Значение

1. физ. отслоение, отшелушивание ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).

Родственные слова

Ближайшее родство
существительные: лущення глаголы: відлущити, відлущитися, відлущувати, відлущуватися; лущити

Этимология

Происходит от гл. відлущити, из від- + лущити, далее из праслав., от кот. в числе прочего произошли: русск. лущить, укр. лущи́ти, болг. лющя́, сербохорв. љу́штити «чистить, щипать», словенск. lúščiti — то же, чешск. louštit, louskat, словацк. lúskаť, польск. łuszczyć, в.-луж. łušćić, н.-луж. łušćiś. От луска. Использованы данные словаря М. Фасмера. См. Список литературы.