фініш
Украинский[править]
Морфологические и синтаксические свойства[править]
| падеж | ед. ч. | мн. ч. |
|---|---|---|
| Им. | фі́ніш | фі́ніші |
| Р. | фі́нішу | фі́нішів |
| Д. | фі́нішеві, фі́нішу | фі́нішам |
| В. | фі́ніш | фі́ніші |
| Тв. | фі́нішем | фі́нішами |
| М. | фі́ніші (фі́нішу) | фі́нішах |
| Зв. | фі́нішу* | фі́ніші* |
фі́-ніш
Существительное, неодушевлённое, мужской род, 2-е склонение (тип склонения 4a по классификации А. А. Зализняка).
Корень: --.
Произношение[править]
Семантические свойства[править]
Значение[править]
- спорт. финиш ◆ Вершомет був певний, що прийде до фінішу першим. — Вершомет был уверен, что первым придёт к финишу. Николай Трублаини, «Лахтак» (1935) / перевод Б. Слуцкий, М. Фресина, 1951 г. [НКРЯ]
- окончание, завершение ◆ "Гілл" підкреслює, що розслідування сенатського комітету наближається до фінішу. — «Хилл» подчёркивает, что расследование сенатского комитета приближается к финишу. «У сенатському комітеті у справах розвідки готують доповіді щодо використання Росією соцмереж для впливу на США» // «Інтерфакс-Україна», 14 октября 2018 г.
Синонимы[править]
Антонимы[править]
Гиперонимы[править]
Гипонимы[править]
Родственные слова[править]
| Ближайшее родство | |
Этимология[править]
Происходит от англ. finish «конец, окончание», далее из гл. finish «кончать, заканчивать, завершать», далее из гл. ст.-франц. finiss- (основа прич. прош. от fenir «завершать»), далее из лат. finire «ограничивать, замыкать; оканчивать», из finis «предел, граница, конец», далее из неустановленной формы; вероятно, связано с figo «укреплять» .
Фразеологизмы и устойчивые сочетания[править]
Библиография[править]
 |
Для улучшения этой статьи желательно:
|