конфронтаційний

Украинский

Морфологические и синтаксические свойства

падеж		ед. ч.			мн. ч.
		муж. р.	ср. р.	жен. р.
Им.		конфронтаці́йний	конфронтаці́йне	конфронтаці́йна	конфронтаці́йні
Рд.		конфронтаці́йного	конфронтаці́йного	конфронтаці́йної	конфронтаці́йних
Дт.		конфронтаці́йному	конфронтаці́йному	конфронтаці́йній	конфронтаці́йним
Вн.	одуш.	конфронтаці́йного	конфронтаці́йне	конфронтаці́йну	конфронтаці́йних
	неод.	конфронтаці́йний			конфронтаці́йні
Тв.		конфронтаці́йним	конфронтаці́йним	конфронтаці́йною	конфронтаці́йними
М.		конфронтаці́йному конфронтаці́йнім	конфронтаці́йному конфронтаці́йнім	конфронтаці́йній	конфронтаці́йних

конфронтаці́йний

Прилагательное, тип склонения 1a.

Корень: --.

Семантические свойства

Значение

1. конфронтационный ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).

Родственные слова

Ближайшее родство
существительные: конфронтація

Этимология

От сущ. конфронтація, далее из средн. лат. confrontatio «противостояние» из confrontare «противостоять», из лат. cum (варианты: com-, con-, cor-) «с, вместе» + frons (род. п. frontis) «лоб», далее из праиндоевр. *bhren- «выдаваться, выступать вперёд» .