інтерполяційний

Украинский

Морфологические и синтаксические свойства

падеж		ед. ч.			мн. ч.
		муж. р.	ср. р.	жен. р.
Им.		інтерполяці́йний	інтерполяці́йне	інтерполяці́йна	інтерполяці́йні
Рд.		інтерполяці́йного	інтерполяці́йного	інтерполяці́йної	інтерполяці́йних
Дт.		інтерполяці́йному	інтерполяці́йному	інтерполяці́йній	інтерполяці́йним
Вн.	одуш.	інтерполяці́йного	інтерполяці́йне	інтерполяці́йну	інтерполяці́йних
	неод.	інтерполяці́йний			інтерполяці́йні
Тв.		інтерполяці́йним	інтерполяці́йним	інтерполяці́йною	інтерполяці́йними
М.		інтерполяці́йному інтерполяці́йнім	інтерполяці́йному інтерполяці́йнім	інтерполяці́йній	інтерполяці́йних

ін-тер-по-ля-ці́й-ний

Прилагательное, тип склонения 1a.

Корень: --.

Семантические свойства

Значение

1. матем. интерполяционный ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).

Родственные слова

Ближайшее родство
существительные: інтерполяція глаголы: інтерполювати

Этимология

От сущ. інтерполяція, далее из лат. interpolatio «изменение, искажение», далее из interpolare «переделывать, ремонтировать; искажать», далее из inter- «между» (из праиндоевр. *enter «между», сравн. степень от *en- «в») + polire «шлифовать, полировать», восходит к праиндоевр. *pel-.