імпровізаційний

Украинский

Морфологические и синтаксические свойства

падеж		ед. ч.			мн. ч.
		муж. р.	ср. р.	жен. р.
Им.		імпровізаці́йний	імпровізаці́йне	імпровізаці́йна	імпровізаці́йні
Рд.		імпровізаці́йного	імпровізаці́йного	імпровізаці́йної	імпровізаці́йних
Дт.		імпровізаці́йному	імпровізаці́йному	імпровізаці́йній	імпровізаці́йним
Вн.	одуш.	імпровізаці́йного	імпровізаці́йне	імпровізаці́йну	імпровізаці́йних
	неод.	імпровізаці́йний			імпровізаці́йні
Тв.		імпровізаці́йним	імпровізаці́йним	імпровізаці́йною	імпровізаці́йними
М.		імпровізаці́йному імпровізаці́йнім	імпровізаці́йному імпровізаці́йнім	імпровізаці́йній	імпровізаці́йних

ім-про-ві-за-ці́й-ний

Прилагательное, тип склонения 1a.

Корень: --.

Семантические свойства

Значение

1. импровизационный ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).

Родственные слова

Ближайшее родство
существительные: імпровізація, імпровізаційність

Этимология

От сущ. імпровізація, далее из итал. improvvisazione «импровизация», далее из improvvisare «импровизировать», далее из лат. improvisus «непредвиденный», далее из in- «не-, без-» + provisus «предусмотренный», прич. прош. от providere «предвидеть», далее из pro «вперёд, для, за, вместо» + vidēre «видеть», из праиндоевр. *weid- «знать, ведать; видеть».