іммігрант

Украинский

Морфологические и синтаксические свойства

падеж	ед. ч.	мн. ч.
Им.	іммігра́нт	іммігра́нти
Р.	іммігра́нта	іммігра́нтів
Д.	іммігра́нтові іммігра́нту	іммігра́нтам
В.	іммігра́нта	іммігра́нтів
Тв.	іммігра́нтом	іммігра́нтами
М.	іммігра́нтові іммігра́нті	іммігра́нтах
Зв.	іммігра́нте	іммігра́нти

ім-мі-гра́нт

Существительное, одушевлённое, мужской род, 2-е склонение (тип склонения 1a по классификации А. А. Зализняка).

Приставка: ім-; корень: -мігр-; суффикс: -ант.

Произношение

• МФА: ед. ч. [imʲːiˈɦrɑnt], мн. ч. [imʲːiˈɦrɑnte]

Семантические свойства

Значение

1. иммигрант ◆ Сучасне населення США в основному утворилось з європейських переселенців (іммігрантів) та їх нащадків — Современное население США в основном образовалось из европейских переселенцев (иммигрантов) и их потомков. «Економічна географія зарубіжних країн», 1956 ◆ Компанія тут відкрила кілька збройних заводів і стала набирати робітників серед іммігрантів з Старого світу. — Компания здесь открыла несколько оружейных заводов и стала набирать работников среди иммигрантов из Старого света. Натан Рибак, «Час», 1960 г.

Синонимы

1. частичн.: переселенець

Антонимы

1. емігрант

Гиперонимы

1. мігрант, переселенець

Родственные слова

Ближайшее родство
существительные: іммігрантка, імміграція прилагательные: іммігрантський, імміграційний глаголы: іммігрувати

Этимология

От лат. immigrāre «вселяться, въезжать»; далее из in- «в» + лат. migrāre «переходить, переезжать».

Библиография

• ІММІГРАНТ // «Словник української мови» в одинадцяти томах / Под ред. И. К. Белодеда. — Киев : Наукова думка, 1973. — Т. 4. — С. 20.