емігрант

Украинский

Морфологические и синтаксические свойства

падеж	ед. ч.	мн. ч.
Им.	емігра́нт	емігра́нти
Р.	емігра́нта	емігра́нтів
Д.	емігра́нтові емігра́нту	емігра́нтам
В.	емігра́нта	емігра́нтів
Тв.	емігра́нтом	емігра́нтами
М.	емігра́нтові емігра́нті	емігра́нтах
Зв.	емігра́нте	емігра́нти

е·мі-гра́нт

Существительное, одушевлённое, мужской род, 2-е склонение (тип склонения 1a по классификации А. А. Зализняка).

Приставка: е-; корень: -мігр-; суффикс: -ант.

Произношение

• МФА: ед. ч. [emʲiˈɦrɑnt] 

  (файл)

  мн. ч. [emʲiˈɦrɑnte]

Семантические свойства

Значение

1. эмигрант ◆ З принагідних натяків самого Міхонського та з оповідань інших товаришів він знав, що Міхонський був емігрантом із Росії — Из случайных намёков самого Михонского и из рассказов других товарищей он знал, что Михонский был эмигрантом из России. Іван Франко

Синонимы

1. ?

Антонимы

1. іммігрант

Гиперонимы

1. мігрант, переселенець

Гипонимы

1. ?

Родственные слова

Ближайшее родство
уменьш.-ласк. формы: емігрантик пр. существительные: емігрантка, емігрантство, емігрантщина, еміграція прилагательные: емігрантський, еміграційний глаголы: емігрувати

Этимология

Происходит от лат. ēmigrātio «выселение, выезд», от лат. ēmigrāre «выселяться, переселяться»; далее из ex- «из-, от-» + лат. migrāre «переходить, переезжать».

Библиография

• ЕМІГРАНТ // «Словник української мови» в одинадцяти томах / Под ред. И. К. Белодеда. — Киев : Наукова думка, 1971. — Т. 2. — С. 476.