цвіркун

Украинский

Морфологические и синтаксические свойства

падеж	ед. ч.	мн. ч.
Им.	цвірку́н	цвіркуни́
Р.	цвіркуна́	цвіркуні́в
Д.	цвіркуно́ві, цвіркуну́	цвіркуна́м
В.	цвіркуна́	цвіркуні́в
Тв.	цвіркуно́м	цвіркуна́ми
М.	цвіркуно́ві, цвіркуні́	цвіркуна́х
Зв.	цвірку́не	цвіркуни́

цвір-ку́н

Существительное, одушевлённое, мужской род, 2-е склонение (тип склонения 1b по классификации А. А. Зализняка).

Корень: -цвірк-; суффикс: -ун.

Произношение

• МФА: ед. ч. [t͡sʲʋʲirˈkun] 

  (файл)

  мн. ч. []

Семантические свойства

Значение

1. энтомол. сверчок ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).

Гиперонимы

1. комаха

Родственные слова

Ближайшее родство
уменьш.-ласк. формы: цвіркунчик, цвіркунець пр. существительные: цвіркання, цвіркотання, цвіркотіння, цвірчання, цвірінчання, цвірінькання, цвірінькотання, цвірінькотіння прилагательные: цвіркунів глаголы: цвіркати, цвіркнути, цвірконути, цвіркотати, цвіркотіти, цвірчати, цвірінчати, цвірінькати, цвірінькнути, цвірінькотати, цвірінькотіти междометия: цвірінь, цвірінь-цвірінь

Этимология

Происходит от ??

Фразеологизмы и устойчивые сочетания

• кобилочка-цвіркун, цвіркун польовий