покірливий

Украинский

Морфологические и синтаксические свойства

падеж		ед. ч.			мн. ч.
		муж. р.	ср. р.	жен. р.
Им.		покі́рливий	покі́рливе	покі́рлива	покі́рливі
Рд.		покі́рливого	покі́рливого	покі́рливої	покі́рливих
Дт.		покі́рливому	покі́рливому	покі́рливій	покі́рливим
Вн.	одуш.	покі́рливого	покі́рливе	покі́рливу	покі́рливих
	неод.	покі́рливий			покі́рливі
Тв.		покі́рливим	покі́рливим	покі́рливою	покі́рливими
М.		покі́рливому покі́рливім	покі́рливому покі́рливім	покі́рливій	покі́рливих

покі́рливий

Прилагательное, тип склонения 1a.

Корень: --.

Семантические свойства

Значение

1. покорный; безропотный, безответный; смиренный ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).
2. послушный ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).

Синонимы

1. покірний

Антонимы

1. частичн.: гордий

Родственные слова

Ближайшее родство
существительные: покірливість, покірник, покірниця, покірність прилагательные: покірний, покірненький наречия: покірливо, покірне, покірненько

Этимология

Происходит от праслав. *pokoriti (ро- + *koriti), от которого в числе прочего произошли: ст.-слав. покорити (ὑποτάσσειν), укр. покори́ти, болг. покоря́ «покорю», сербохорв. поко̀рити, словенск. pokoríti, чешск. pokořit «унизить, покорить», словацк. роkоriť, польск., роkоrzуć, в.-луж. pokorić. Ср. ка́ра, кара́ть, уко́р. Использованы данные словаря М. Фасмера. См. Список литературы.