вівчар
 |
См. также вівчарити. |
Украинский[править]
Морфологические и синтаксические свойства[править]
| падеж | ед. ч. | мн. ч. |
|---|---|---|
| Им. | вівча́р | вівчарі́ |
| Р. | вівчаря́ | вівчарі́в |
| Д. | вівчаре́ві, вівчарю́ | вівчаря́м |
| В. | вівчаря́ | вівчарі́в |
| Тв. | вівчаре́м | вівчаря́ми |
| М. | вівчаре́ві, вівчарю́, вівчарі́ | вівчаря́х |
| Зв. | вівча́рю | вівчарі́ |
вівча́р
Существительное, одушевлённое, мужской род, 2-е склонение (тип склонения 2b по классификации А. А. Зализняка).
Корень: -вівч-; суффикс: -ар.
Произношение[править]
Семантические свойства[править]
Значение[править]
- овчар, чабан, пастух ◆ Знов зозулі голос чути в лісі,//Ластівки гніздечко звили в стрісі.//А вівчар жене отару плаєм,//Тьохнув пісню соловей за гаєм
- овцевод ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).
Синонимы[править]
Антонимы[править]
Гиперонимы[править]
Гипонимы[править]
Родственные слова[править]
| Ближайшее родство | |
| |
Этимология[править]
Происходит от ??
Фразеологизмы и устойчивые сочетания[править]
Библиография[править]
 |
Для улучшения этой статьи желательно:
|