алювій
 |
В укр. Википедии есть статья «алювій». |
Украинский[править]
Морфологические и синтаксические свойства[править]
| падеж | ед. ч. | мн. ч. |
|---|---|---|
| Им. | алю́вій | алю́вії |
| Р. | алю́вія | алю́віїв |
| Д. | алю́вієві, алю́вію | алю́віям |
| В. | алю́вій | алю́вії |
| Тв. | алю́вієм | алю́віями |
| М. | алю́вії алю́вію |
алю́віях |
| Зв. | алю́вію* | алю́вії* |
а·лю́-вій
Существительное, неодушевлённое, мужской род, 2-е склонение (тип склонения 6a по классификации А. А. Зализняка).
Корень: -алювій-.
Произношение[править]
- МФА: ед. ч. [ɐˈlʲuu̯ʲii̯], мн. ч. [ɐˈlʲuu̯ʲiji]
Семантические свойства[править]
Значение[править]
- геол. аллювий ◆ Перша тераса Дніпра вкрита сучасним глинисто-піщаним алювієм, нижче якого залягають давні річкові піщано-глинисті відклади.
Синонимы[править]
- —
Антонимы[править]
- —
Гиперонимы[править]
- —
Гипонимы[править]
- —
Родственные слова[править]
| Ближайшее родство | |
| |
Этимология[править]
Происходит от лат. alluvio (alluvium) «прилив, наводнение; нанос, намыв», далее из alluere «омывать», далее из ad «к, на», далее из праиндоевр. *ad- «к, у; около» + luere «омывать» (восходит к праиндоевр. *lou- «мыть»).