сіруватий

Украинский

Морфологические и синтаксические свойства

падеж		ед. ч.			мн. ч.
		муж. р.	ср. р.	жен. р.
Им.		сірува́тий	сірува́те	сірува́та	сірува́ті
Рд.		сірува́того	сірува́того	сірува́тої	сірува́тих
Дт.		сірува́тому	сірува́тому	сірува́тій	сірува́тим
Вн.	одуш.	сірува́того	сірува́те	сірува́ту	сірува́тих
	неод.	сірува́тий			сірува́ті
Тв.		сірува́тим	сірува́тим	сірува́тою	сірува́тими
М.		сірува́тому сірува́тім	сірува́тому сірува́тім	сірува́тій	сірува́тих

сі-ру-ва́-тий

Прилагательное, тип склонения 1a.

Корень: --.

Семантические свойства

Значение

1. сероватый ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).

Родственные слова

Ближайшее родство
прилагательные: сірий

Этимология

От сірий, далее из праслав. *sěrъ, от кот. в числе прочего произошли: др.-русск., русск.-церк.-слав. сѣръ; ср.: укр. сíрий, болг. сер, се́рей «сало, жир», словенск. sẹr, sẹ́rа «серый, белокурый», др.-чешск. šěrý, чешск., словацк. šerý, польск. szary, в.-луж. šěry, н.-луж. šеrу. Ввиду зап.-слав. š можно говорить только о праслав. *хоirо-. Последнее родственно герм. *haira-, англ. hoar, ср. др.-исл. hárr «серый, седой», англос. hár, др.-в.-нем. he^r «достойный, величественный», ирл. сiаr «тёмный»; далее см. седой. Зап.-слав. формы на š говорят о существовании дифтонгического ě и противоречат сравнению слав. *sěrъ с др.-инд. c̨ārás «пёстрый, пятнистый», греч. κηρύλος «голубой зимородок». Использованные источники: ФАС ЧЕР (См. Список литературы.)