епілепсія

Украинский

Морфологические и синтаксические свойства

падеж	ед. ч.	мн. ч.
Им.	епіле́псія	епіле́псії
Р.	епіле́псії	епіле́псій
Д.	епіле́псії	епіле́псіям
В.	епіле́псію	епіле́псії
Тв.	епіле́псією	епіле́псіями
М.	епіле́псії	епіле́псіях
Зв.	епіле́псіє*	епіле́псії*

е·пі-леп-сі·я

Существительное, неодушевлённое, женский род, 1-е склонение (тип склонения 7a по классификации А. Зализняка).

Корень: --.

Произношение

• МФА: ед. ч. [epʲiˈlɛpsʲijɐ] 

  (файл)

  мн. ч. [epʲiˈlɛpsʲiji]

Семантические свойства

Значение

1. мед. эпилепсия ◆ Епілепсія характеризується припадками, які періодично повторюються і які можуть бути генералізованими, з втратою свідомості, або місцевими, які, як правило, не супроводяться втратою свідомості. — Эпилепсия характеризуется припадками, которые периодически повторяются и которые могут быть генерализованными, с потерей сознания, или местными, которые, как правило, не сопровождаются потерей сознания. «Лікарська експертиза», 1958 г. ◆ Піна текла йому з рота. Іноді вигукуючи щось незрозуміле й стогнучи, він бився в епілепсії… — Пена текла у него изо рта. Иногда выкрикивая что-то непонятное и стоная, он бился в эпилепсии… Олесь Досвітній

Синонимы

1. разг.: падуча, падучка

Антонимы

1. —

Гиперонимы

1. хвороба

Гипонимы

1. —

Родственные слова

Ближайшее родство
существительные: епілептик, епілептичка прилагательные: епілептичний

Этимология

Из лат. epilēpsia «эпилепсия, падучая болезнь», далее из  др.-греч. ἐπιληψία (epilēpsía) «(эпилептический) припадок», от ἐπιλαμβάνω (epilambánō) «беру, захватываю, схватываю», от ἐπί «на, при, за, согласно», из праиндоевр. *op- «сзади, вокруг» + λαμβάνω (lambánō) «беру, получаю»; восходит к праиндоевр. *(s)lagw- «хватать, брать» (родственно др.-англ. læccan, англ. latch, санскр. लभते (labhate), лит. lobis «богатство», labas «благо»).

Библиография

• ЕПІЛЕПСІЯ // «Словник української мови» в одинадцяти томах / Под ред. И. К. Белодеда. — Киев : Наукова думка, 1971. — Т. 2. — С. 483.