співіснувати

Украинский

Морфологические и синтаксические свойства

	наст.	прош.	будущ.	повелит.
Я	співісну́ю	співіснува́в	співіснува́тиму	—
Ты	співісну́єш	співіснува́в співіснува́ла	співіснува́тимеш	співісну́й
Он она оно	співісну́є	співіснува́в співіснува́ла співіснува́ло	співіснува́тиме	—
Мы	співісну́єм(о)	співіснува́ли	співіснува́тимем(о)	співісну́ймо
Вы	співісну́єте	співіснува́ли	співіснува́тимете	співісну́йте
Они	співісну́ють	співіснува́ли	співіснува́тимуть	—
Деепр. наст.	співісну́ючи
Деепр. прош.	співіснува́вши
Прич. страд.	співіснува́ний

спів-іс-ну-ва́-ти

Глагол, несовершенный вид, переходный, первое спряжение (тип спряжения 2a).

Приставка: спів-; корень: -існ-; суффикс: -ува; глагольное окончание: -ти.

Произношение

• МФА: [sʲpʲiu̯ʲisnʊˈu̯ɑte]

Семантические свойства

Значение

1. сосуществовать ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).

Родственные слова

Ближайшее родство

Этимология

Происходит от ??