христосолюбивъ

Старославянский

Морфологические и синтаксические свойства

Прилагательное.

падеж	ед. ч.
	муж. р.	ср. р.	жен. р.
Им.	христосолюбивъ	христосолюбиво	христосолюбива
Р.	христосолюбива	христосолюбива	христосолюбивꙑ
Д.	христосолюбивѹ	христосолюбивѹ	христосолюбивѣ
В.	христосолюбивъ	христосолюбиво	христосолюбивѫ
Тв.	христосолюбивомь	христосолюбивомь	христосолюбивоѭ
М.	христосолюбивѣ	христосолюбивѣ	христосолюбивѣ
дв. ч. Им.—В. христосолюбива христосолюбивѣ христосолюбивѣ Р.—М. христосолюбивѹ христосолюбивѹ христосолюбивѹ Д.—Тв. христосолюбивома христосолюбивома христосолюбивама
мн. ч. Им. христосолюбиви христосолюбива христосолюбивꙑ Р. христосолюбивъ христосолюбивъ христосолюбивъ Д. христосолюбивомъ христосолюбивомъ христосолюбивамъ В. христосолюбивꙑ христосолюбива христосолюбивꙑ Тв. христосолюбивꙑ христосолюбивꙑ христосолюбивами М. христосолюбивѣхъ христосолюбивѣхъ христосолюбивахъ

падеж	ед. ч.
	муж. р.	ср. р.	жен. р.
Им.	христосолюбивꙑи	христосолюбивоѥ	христосолюбиваꙗ
Р.	христосолюбиваѥго	христосолюбиваѥго	христосолюбивꙑѩ
Д.	христосолюбивѹѥмѹ	христосолюбивѹѥмѹ	христосолюбивѣи
В.	христосолюбивꙑи	христосолюбивоѥ	христосолюбивѫѭ
Тв.	христосолюбивꙑимь	христосолюбивꙑимь	христосолюбивоѭ
М.	христосолюбивѣѥмь	христосолюбивѣѥмь	христосолюбивѣи
дв. ч. Им.—В. христосолюбиваꙗ христосолюбивѣи христосолюбивѣи Р.—М. христосолюбивѹю христосолюбивѹю христосолюбивѹю Д.—Тв. христосолюбивꙑима христосолюбивꙑима христосолюбивꙑима
мн. ч. Им. христосолюбивии христосолюбиваꙗ христосолюбивꙑѩ Р. христосолюбивꙑихъ христосолюбивꙑихъ христосолюбивꙑихъ Д. христосолюбивꙑимъ христосолюбивꙑимъ христосолюбивꙑимъ В. христосолюбивꙑѩ христосолюбиваꙗ христосолюбивꙑѩ Тв. христосолюбивꙑими христосолюбивꙑими христосолюбивꙑими М. христосолюбивꙑихъ христосолюбивꙑихъ христосолюбивꙑихъ

Корень: --.

Семантические свойства

Значение

1. христолюбивый ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).

Родственные слова

Ближайшее родство

Этимология

Из ??