Участник:Alexander Mikhalenko/uk/Пословицы

Аби день до вечора
Аби душа чиста, а постоли нічого
Аби хліб, а зуби знайдуться
Аби шия, а ярмо буде
Або будемо на Русі, або пропадемо усі
Або дома не бути, або волі здобути
Або пан, або пропав
Аж шкура говорить
Ану, ноги на плечі
Апетит з їдою прибуває
Баба з воза — кобилі легше
Багатий шепче з кумою, а убогий з сумою
Багатий, як циган на блохи
Багато грому — мало дощу
Багато дива, мало млива
Багатому й чорт яйця носить
Багатство дме, а нещастя гне
Байдуже ракові, в якому його горщику зварять
Батогом обуха не переб'єш
Батьком-матір’ю не хвались, а хвались честю
Бачить кіт сало, та сили мало
Без вірного друга — велика туга
Без добра і лихо не родить
Без нашого Гриця вода не освятиться
Без сили даремний гнів
Без суда суд буває
Без труда нема плода
Береженого Бог береже, а козака шабля стереже
Береженого всяк береже
Береженого всякий береже, небереженого лихо стереже
Бережи вуха, щоб не вкусила муха
Бережись, як огню
Берись, синку, за свою свитинку
Битому собаці кия не показуй
Біда біду тримає
Біда біду тягне
Біда з такими панами: ми до корчми, а вони за нами
Біда помучить і мудрості научить
Біда та горе увіходять пудами, а виходять золотниками
Біди ні продати, ні проміняти
Бідність — не порок, а велике горе
Бідність — не порок, а гірше нещастя
Бідному в житті тільки робота та скорбота
Бідному все вітер в очі віє
Бідному всюди біда
Біду здибати легко, та трудно її збути
Біду і грім не розіб’є
Бійся не того собаки, що бреше, а того, що лащиться
Більше смутку, як радості
Біс та його діти панують у світі
Ближча сорочка як свита
Близько до царя — близько до смерті
Близько лікоть, та не вкусиш
Бовть, як камінь у воду
Бог любить праведника, а суддя (чорт) ябедника
Богові свічку, а чортові дві
Бодай не діждати своє серце на шматки рвати
Бодай ніхто добрий не діждав позиватися
Болото болотом, а чорт чортом
Борода не робить мудрим чоловіка
Боронь Боже нужди, розум знайдеться
Боронь Боже нужди, то й розум загубиш
Боятися вовка — в ліс не ходити
Брат мій, а хліб їж свій
Брехливий чоловік — як вугіль: хоч не спалить, то очорнить
Брехливу собаку далеко чути
Брехнею світ живе
Брехнею увесь світ перейдеш, та назад не вернешся
Брехня — що вугілля: не впече, то замаже
Брехня панує — правду гальмує
Брехня стоїть на одній нозі, а правда на двох
Буває, що й корова літає
Буде добре, як мине зле
Будеш трудиться — будеш кормиться
Було б пшоно, а каша буде
Було, та за водою пішло
В болоті не без чорта
В закритий рот муха не влізе
В клітці є пити, їсти і хороше сісти, та немає волі
В кого серце вовче, той їсть, кого схоче
В ліс дрова не возять
В Луцьку все не по-людськи: навколо вода, а в середі біда
В нещастю нема ні брата, ні свата
В нього руки на всі штуки
В сім'ї не без виродка
В суд підеш — правди не знайдеш
В суді правди не шукають
В тиховодді чорти живуть
В тихому болоті біси плодяться
В умілого й долото рибу ловить
В чужих руках завше більший шматок
Василів вечір додає дня на курячу ніжку
Вдача собача, натура вовча
Ведмідь на ретязі товсто реве
Везе йому, як тому втопленику
Велика муха прорветься з павутиння, а маленька ніколи
Велике дерево поволі росте
Вже лютий геть подриз, кидай сани, бери віз
Видно пана по халявах
Вийде правда наверх, як слива з води
Виміняв шило на швайку
Виріс, а ума не виніс
Вискочив, як Пилип з конопель
Високо літає, та низько сідає
Вище себе не підскочиш
Від напасті не пропасти
Від своєї тіні не втечеш,
Вісті не лежать на місці
Вітер віє і не знає, що погоду він міняє
Вкрадеш голку, а потім корову
Вовк, то вовче й думає
Вовка запряжи у плуг, а він дивиться в луг
Вовка ноги годують
Вовка як не годуй, а він усе в ліс дивиться
Вовча натура в ліс тягне
Вода в решеті не встоїться
Вода з вогнем не товариші
Вода і камінь довба
Воля Божа, а суд царів
Ворона вороні ока не видовба
Ворона й за море літає, та дурна вертається
Всі ріки до моря ведуть
Всі чорти в воду, а пузирі вгору
Всюди добре, а дома найліпше
Всякий свого щастя коваль
Всякому овочу свій час
Вчи лінивого не молотом, а голодом
Вчорашньої води не доженеш
Гарні гості, та не в пору
Гіркий світ, як полинь, горе мені жити в нім
Гірко заробиш — солодко з'їси
Глибока вода не каламутиться
Говори стовпу, а він стоїть
Говорив би, та слів нема; плакав би, та сліз нема
Говорить — як би в нього купити
Година вранці варта двох увечері
Гола та Теплинський ліс, де чумаків бере біс
Голка в стіжок упала — пиши пропала
Голод — не тітка, а лютої мачухи лютіший
Голод і бреше, і краде
Голод і холод — то не милі гості
Голод мучить, а нужда краде
Голод не свій брат
Голодному хліб на гадці
Голь нещадима
Горбатого могила виправить
Горе з бідою близькі сусіди
Горе за горе зачепилося
Горе не умовчить
Городня — голодня
Гостра була сокира, та на сук наскочила
Гостре словечко коле сердечко,
Гостре словечко колить сердечко
Готовеньке і кішка з'їсть
Грамота не хвороба, літ не збавить
Гречана каша сама себе хвалить
Грошей — і кишеня не сходиться
Грошей багацько, а щастя мало
Грошів — сила: одних підкуплять, других напоять, а третім лиха накоять
Гуртом і батька легше бити
Дай дурневі макогона, то він і вікна поб'є
Далеко куцому до зайця
Дар не вогонь, а, ходячи біля нього, опечешся
Дарованому коневі в зуби не заглядають
Два коти в одному мішку не помиряться,
Двоє третього не чекають,
Де багато господинь, там хата неметена
Де верба, там і вода
Де відвага, там і щастя
Де густа рука, не треба й дрюка
Де коротко, там і рветься
Де не посій — уродить
Де один грибок, там цілий вінок
Де папа, там і Рим
Де посієш, там і вродиться
Де риба чіпляється, там і вудку кидай
Де рідний край, там і під ялиною рай
Де розуму не стає, там сила добуває
Де суд, там і неправда
Де суд, там і суть
Де храм, то й ми там
Де цар, там і орда
Дере з живого й з мертвого
Держись берега — риба буде
Десять разів відміряй, а раз відріж
Дешева рибка — погана юшка
Дивись на зріст, та питайся розуму
Диму без вогню не буває,
Діло майстра величає
До Бога важкий шлях, а до пекла прямесенький
До нашого берега завжди припливе як не кізяк, то тріска
До справи — двох, а по справі — один
Добре діло твори сміло
Добре ім’я краще багатства
Добре лежать на печі, як єсть у хаті калачі
Добре слово будує, а зле руйнує
Добре слово краще за цукор і мед
Добре ширитися у чужому
Добро не лихо, ходить у світі тихо
Добро не пропадає а зло умирає
Дознавайся світа, поки служать літа
Дома й стіни помагають
Дома рука й нога спить, а в дорозі й голова не дрімає
Домашня думка в дорогу не годиться
Дон Доном, а найкраще дома
Доробився хліба, аж зійшов на діда
Дорога і вночі не спить
Дуй не дуй, а вже не до ковбаси, а до яєць
Дурень іде молиться, а піп із нього живиться
Дурний піп — дурна й молитва
Дурням закон не писаний
Є в глечику молоко, та голова не влізе
Є квас, та не для нас
Є сало, та не для кота.
Жалів яструб курку — доки всю обскуб
Жартувала баба з колесом, та в спицях застряла
Жвавий Савка, аж шкура на йому горить
Живемо добре, горя в людей не позичаємо
Живемо, як горох на дорозі: хто не йде, той скубне
Живіт товстий, а лоб твердий
Живому багацько і треба
Живому чоловікові все потреба
Живу тихо, без плюскоти
З брехні люди не мруть, та й інші їм віри не ймуть
З великої хмари — та малий дощ
З вогнем не жартуй, воді не вір, із вітром не дружи
З вогню та в полум’я
З дощу та під ринву пущу
З дурнем каші не звариш
З золотом, як з вогнем: і тепло з ним, і небезпечно
З ким поведешся, того й наберешся
З миру по нитці — сироті свитка
З одного вола двох шкур не деруть
З пісні слова не викинеш
З свічкою серед дня не знайдеш
З чорної кішки білої не зробиш
З чужого свого не зробиш
За битого двох небитих дають, та ще й не беруть
За все береться, та не все вдається
За гроші не купиш ні батька, ні матері, ні родини
За доброю хвилею злу жди (По добрій хвилі жди лихої)
За дурною головою і ногам нема спокою
За мале судитися — велике загубити
За моє жито мене ж і бито
За праве діло стій сміло
За рідний край — хоч помирай
За руб свічку бере, а з бідного останню шкуру дере
За чужим столом не махай постолом
Забув віл, коли телям був
Заварив кашу, так і їж
Задер носа й кочергою не дістанеш
Зайця ноги носять, вовка зуби годують
Закон у пана як дишло: куди направить, туди й вийшло
Заліз у багатство — забув і братство
Занюхає ковбасу в борщі
Зараз не вішають, а поперед розсудять
Засип правду золотом, затопчи її в болото, а вона все-таки наверх вийде
Засип правду хоч золотом, — вона випливе до верху
Заступи природу дверима, то вона тобі вікном
Захочеш папки, то простягнеш лапки
Зблукався між трьох дубів
Згадала баба, як дівкою була
Згода дім будує, а незгода руйнує
Земля — мати
Земля найбагатша, вода найсильніша
Земля-трудівниця аж парує та людям хліб готує
Знає кіт, чиє сало з'їв
Знає, на чім світ стоїть
Знаєш — кажи, а не знаєш — мовчи
Знайко біжить, а незнайко лежить
Знання робить життя красним
Знати своє добро і в калюжі
Знов за рибу гроші
Золотом зайця не здоженеш
З-під ринви та на дощ
Зробив наспіх, як насміх
Його й чорт у ступі не влучить
Йти на комара з дрючком, а на вовка з швайкою
Йти, куди ноги несуть
Йти, неначе у ярмо
І будень, і неділя — все лінивому безділля
І від солодких слів буває гірко
І гриба знайти треба мати щастя
І за соломинку вхопиться, хто топиться
І золота клітка для пташки неволя
І коваль, і швець, і кравець, і на дуду грець
І кози ситі, і сіно ціле
І на вовка буває пригода
І сила перед розумом никне
І стіни мають вуха
І час не змигнеться
Їв би кіт рибку, а в воду не хоче
Іде мужик на панщину — сонечко не сходить, повертається додому, як місяць заходить
Їж, що дають, а роби, що кажуть
Із щастя та горя скувалася доля
Іржа залізо їсть, а печаль серце
Казала Настя: як удасться,
Казала, та не зав'язала
Казали — минеться, а воно тільки настає
Казало лихо: не бути добру
Казаному кінця немає
Казна жалю не знає
Кам’янець — вінець: кругом вода, в середині біда
Катюзі по заслузі
Кий у степу чумакам хазяїн
Київ не одразу збудовано
Кігтик застряг — пропав птах
Кінець діло хвалить
Кінь на чотирьох, та й то спотикається
Клин клином виганяють
Коби такий розум перед судом, який по суді
Кого почитають, того й величають
Кожен бреше, як йому вигідно Лиха та радість, по котрій смуток наступає
Кожна жаба своє болото хвалить
Кожний дубок хвалить свій чубок
Кожний має свого моля, що його гризе
Кожному мила своя сторона
Кожному свого жалко
Коли б чоловік знав своє нещастя
Коли густо, а коли й пусто
Коли на те піде, то й серед битого шляху поламаєшся
Коли ся риба ловить, тоді хліб не родить
Колись і в нашої кози хвіст відросте
Кому що, а курці просо
Косо, криво, аби живо
Крамар, то комар, — де не сяде, там п’є
Крамарям як не божиться, так і не розжитися
Краще пізно, як ніколи
Краще почервоніти, як посиніти
Крутить, як циган сонцем
Куди не кинь — виходить клин
Купець — що стрілець: необачного жде
Купець — як стрілець
Купець — як стрілець: як попав, то попав, а як не попав, то й заряд пропав
Ласий на чужі ковбаси
Ласкаве слово, що весняний день
Лата хлібом не нагодує
Лінивий двічі робить, скупий двічі платить
Ліс рубають — тріски летять
Лобом муру не проб'єш
Лови рибку, де лопух є
Лови рибу не на сковороді; а у воді
Ловися, рибко, велика й маленька
Ломаку під руку, та й лиги
Лучче на своїй стороні кістьми лягти, ніж на чужині слави натягти
Лучче птиці на сухій гілці, чим ся в золотій клітці
Любить, як вовк порося
Любиш кататись, люби й санчата возить
Людей питай, а свій розум май
Люди дякують дощеві, а подорожній лає
Люди стали знати, як стало хліба не ставати
Людина людині — вовк (лат.)
Людської брехні не переслухати
Людям язика не зав'яжеш
Лякана ворона куща боїться
Мак сім років не родив і голоду не було
Мало слів, а горя річка
Мандрівочка — наша тіточка
Мандрує на довгі лози
Мани собаку, маючи кияку
Меле язиком, як порожній млин
Менше говори - більше почуєш
Ми бідні не тим, що нічого не маємо, а тим, що нічого не знаємо
Мир обкладають, та волості обкрадають
Мислі до суду не позивають
Миша не одну дірку має до хати
Можна й мовчки своє серце з’їсти
Молодець проти овець, а проти молодця і сам вівця
Море — рибальське поле
Море наш хліб і наше поле
Моя хата скраю — нічого не знаю
На бідного Макара всі шишки летять
На все свій час
На всі руки майстер
На голові блистить, а в голові свистить
На городі бузина, а в Києві дядько
На двох стільцях не всидиш
На дерево дивись, як родить, а на людину, як робить
На добрій землі хліб сіють, а на плоху гній возять
На добрій землі що не посієш, те і вродить
На здобитки, підв’язавши литки
На злодієві шапка горить
На кулаку сльози тре
На ловця і звір біжить
На нема й суду нема
На Новий рік прибавилось дня на заячий скік
На панщині конопельки тіпаємо, а прийдемо додому — голі плечі латаємо
На Стрітення зима з літом пострічаються
На тім же суку сів
На тобі, небоже, що мені негоже
На убогого всюди капле
На чужий коровай рота не роззявляй
На чумака й дерево похилилось
Навчить біда ворожити, як нема що в рот уложити
Навчить біда їсти
Навчить біда потіти, як нічого ся вхопити
Нагинай гілляку, поки молода
Надокучив, як парена редька
Надувся, як ковальський міх
Назад тільки раки лазять
Назвався грибом — лізь у кіш (лізь у кошик)
Називай хоч горщиком, тільки в піч не став
Найбільша сила в світі — терпіння
Наївся лихої нужди
Наскочила коса на камінь
Наука — срібло, а практика — золото
Наука в ліс не веде, а з лісу виводить
Наука не пиво: в рот не ввіллєш
Наука не ходить по лісі, а по людях
Науки не носить за плечима
Науки ні вода не затопить, ні вогонь не спалить
Наші діди зазнали біди
Нашого горя і сокирою не врубаєш
Нащо тії чини і хрести, коли кишені пусті
Не бійся закону, а бійся судді
Не бійся суду, бійся судді
Не бійся, та стережися
Не Бог панів родить, а лихо їх робить
Не будь тим, що моркву риє
Не вартий дірки від бублика
Не відразу Львів збудовано
Не все те золото, що блищить
Не вчи рибу плавати
Не дай Боже нещастя, а розум буде
Не дивись на чоловіка, а на його діло
Не до стида, як сорочки нема
Не з добра побігла з двора
Не забув смутку — забув речі
Не заспить грушок і попелі
Не зразу Москва будувалася
Не кажи гоп, поки не перескочиш
Не кидай слів на вітер
Не кожен, хто дбає, той і має
Не копай іншому ями, бо сам упадеш
Не краса красить, а розум
Не лише силою треба боротись, а й умінням
Не лізь поперед батька в пекло
Не лінися рано вставати та змолоду більше знати
Не мни слова, говори просто
Не одежа красить людину, а добрі діла
Не роби нікому того, що тобі не мило
Не святі горшки ліплять
Не силою роби, та розумом
Не скуби гуску, поки не зловиш
Не страши кота салом
Не судись, бо постіл дорожче обійдеться за чобіт
Не сунь носа до чужого проса
Не так сталося, як гадалося
Не так хутко згоїться, як біда скоїться
Не так хутко робиться, як мовиться
Не такий страшний чорт, як його малюють
Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся
Не хвались ідучи на торг, а хвались ідучи з торгу
Не ходи до суду, бо хліба не буде в біду
Не хочеш козакувати, йди чумакувати
Небереженого лихо стереже
Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить
Нема в світі, як своя країна
Нема дурнішого од попа: люди плачуть, а він співає
Нема муки без науки
Нема науки без муки
Нема тіні без світла
Нема того дерева, щоб на йому яка птиця не сиділа, нема того чоловіка, щоб хоч трохи не збрехав
Нема того злого, щоб не вийшло на добре
Нестатки гонять з хатки
Нехай іде дощ. Наловимо риби — буде борщ
Нещасна, як подільська корова
Нещасному Макару нема талану
Нещастя в дітях — нещастя в літах
Ні в тин, ні в ворота
Ні кує, ні меле
Ні пава, ні ґава
Ні риба, ні м'ясо, і в раки не годиться
Ні царя, ні закону
Ніс вище губи носить
Ніхто чорта не сіяв, а родиться
Нічим грудини прикрити
Носиться, як дурень з писаною торбою
Нужда закон ломить
Нужда й камінь точить
Нужда і честю торгує
Нужда мовчати не вміє
Нужда навчить хліба їсти
Нужда та праця в могилу кладе
Обідрали, як молоденьку липку
Образ Божий у бороді, а подоба в вусах
Овечку стрижуть, а баран трясеться (а барану навіжки дають)
Оддай і сало, аби за моє стало
Один скаже, другий прикаже
Одна бджола мало меду наносить
Одна дяка, що за рибу, що за рака
Одна ластівка не робить весни
Одна на мені, а друга в пранні
Одна сорочка на спині, а друга на бантині
Одне дерево ще не ліс
Одне приємне слово наче сад цвіте
Одним пальцем і голку не вдержиш
Одні руки права пишуть, одні й мажуть
Одного поля ягода
Ой смутку ж мій
Ой чумаче, чумаче, життя твоє собаче
От тобі віз і перевіз
Отак чумак дочумакувався
Отака ловись Хоч дрібна, але свіжа
Оце пропав — як з мосту впав
Пам'ятатимеш до нових віників
Пан що хоче, те й робить
Панам косять, а собі хліба просять
Панська воля — панська й сила
Панські закони — павутиння, в котрім муха плутається, а джміль пролітає
Панщина, як гадюка, життя наше отруїла
Пар костей не ломить
Паршива вівця все стадо запоганить
Перемелеться лихо — добро буде
Переплив море, а в калюжі втопився
Пихи на три штихи
Пиши пропало, а читай не вернеться
Під лежачий камінь вода не тече
Під чорним лісом спіткався чорт з бісом
Підв’язуй литки, як ідеш у здобитки
Піду світ заочі
Піду, куди очі дивляться
Пізнають хлопці і в драній сорочці
Піймав куцого за хвіст
Після бійки кулаками не махають
Пішов по шерсть, та повернувся острижений
Плаває, як вареник у маслі
Плаче кривавими сльозами
Плаче, як риба в неволі
Плачу, аж хата ходить
Плив, плив, та на березі й утонув
По бороді текло, а в роті сухо було
По роботі пізнати майстра в турботі
Побачимо, що буде з нас, — чи торба, чи мішок
Погнало горе до моря пити
Поживемо — побачимо
Поле гній любить
Помалу їдь, то далі будеш
Поможе, як мертвому кадило
Попав пальцем у небо; — то тицяй далі
Попадеш у суд — будеш худ
Попи самі дурні і нас дурять
Попові дати, а де собі брати
По слово до батька не бігає
Поспішиш — людей насмішиш
Почав обід — мовчу, як кіт
Правда — як олія: скрізь наверх спливає
Правда очі коле
Правда світліша за сонце
Працюєш, працюєш — до кривавого поту
При нещасті і розумний подурнішає
Прибудь, щастя Розум буде
Прийде коза до воза
Приложи руку, бо рука не кума
Про вовка помовка, а вовк до хати
Продав кота в торбі
Пропав, як сіль у воді
Пропав, як сірко на базарі
Пропав, як собака в ярмарку
Пропав, як у воду впав
Пропало, як з воза впало
Проти сили і віл не потягне
Пташка красна своїм пір ям, а людина своїм знанням
Птицю пізнають по пір'ю, а людину по мові
Рада б душа в рай, та гріхи не пускають
Раз добром налите серце вік не прохолоне
Раз, та гаразд
Рідний край — земний рай
Роби, враже, як пан каже
Робить, як мокре горить
Робота не вовк: у ліс не втече
Родичів багато, та ніде пообідати
Розум — скарб людини
Розум усе здержить, посуне й піднесе
Розумній голові досить двох слів
Розуму — хоч лопатою горни
Розуму і за гроші не купиш
Рот не город — не загородиш
Сади деревину — будеш їсти садовину
Сам голий, а сорочка за пазухою
Сам собі пан
Сам у неволі, а мрії на волі
Свій край, як рай, а чужа країна, як домовина
Свій суд коротший
Свої люди — помиримось
Своя губа ближча
Своя рука владика
Семеро одного не ждуть
Сиди, вусе, тихо, як бороду голять
Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє
Сила закону не знає
Сила солому ломить
Сила та розум — краса людини
Силою не бути милою
Сильна вода греблю рве
Сира земля, ти не мати моя
Ситий голодному не товариш
Сказав, та не зав'язав
Сказане слово — срібло, а мовчання — золото
Сказаного і сокирою не вирубаєш
Скільки вб'єш, стільки й в'їдеш
Скільки вовка не годуй, а він все в ліс дивиться
Слова щирого вітання дорожчі за частування
Слово - не горобець, як вилетить, то вже його не спіймати
Слово не полова, язик не помело
Слово не стріла, а ранить глибоко
Сльоза хоч рідка, та їдка
Сльози як перли
Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха
Совість гризе без зубів
Совість спати не дає
Сонця в мішок не зловиш
Сорочки на хребті нема
Срібло — чортове ребро
Срібло-злото тягне чоловіка в болото
Старий кінь борозни не зіпсує
Старий кіт, а масло любить
Старого лиса не виманиш з лісу
Стережись біди, поки її нема
Страх має великі очі
Страшно буває тому, в кого совість нечиста
Стук-грюк, аби з рук
Суд сквапливий рідко буває справедливий
Суддя в суді — що риба в воді
Суддя праведний — мур кам’яний
Суддя, як тесляр: що схоче, те і вирубає
Судить по-людськи, розсудить — не тямиш по-яківськи, каже, що по закону
Сьогоднішньої роботи на завтра не відкладай
Так, що тільки кривавії не ллються
Такий жвавий, як біс уночі
Там добре, де нас нема
Там така добра земля, що дитину посади, то виросла б, не то що
Твердий як скеля, міцний як дуб
Тепле слово і в мороз зігріє
Тепле слово і кішці приємне
Терпи душа в тілі, а сорочку воші з’їли
Терпи, козаче, отаманом будеш
Титулів повні шкатули, пихи повні міхи, а вбутими ногами босі сліди роблять
Тиха вода греблю рве
Тиха вода людей топить, а швидка — тільки лякає
Тільки тії й волі, що крикнуть у полі
То ж тільки піп та півень такі дурні, що до світа співають
То звір, йому не вір
Того руки не болять, що уміють
Топчи правду в калюжу, а все чиста буде
Торба мені жінка, кий у мене братом
Треба розумом надточити, де сила не візьме
Тріщи не тріщи, вже минули водохрещі
Труд чоловіка годує
Трудно вийти з біди, як каменю з води
Трудяща копійка годує довіку
Трясця тим багачам, що багато сороччя, а в мене одненька, та щодня біленька
Туди гладь, куди шерсть лежить
У ворота біда на коні приходить, а пішки уходить
У Полівці хліб по копійці, а в Перекопі хліб по копі
У Попівці люди по копійці, а в Конотопі — по копі
У ремісника золота рука
У своїй справі сам не суддя
У сльозах хустку випере, а на грудях висушить
У страху очі великі
У тихому болоті чорти плодяться
У чужій кошарі овець не розведеш
Упав у тісну діру
Усяке діло майстра боїться
Усього буває на віку — і по спині, і по боку
Ухопив місяця зубами
Фабрикувати — не хліб жати
Хазяїн на чуже рота роззявив
Хіба все те вовк, що сіре
Хліб їж, а правду ріж
Хліб та вода — козацька їда
Хліб у пана мужик косить, жінка його снопи носить, а прийдуть вони додому — дітки їсти просять
Хліб-сіль їж, а правду ріж
Холодним словом серця не запалиш
Хоч бачить око, та зуб не йме
Хоч біс, аби яйця ніс
Хоч близько, та слизько
Хоч гірше, аби інше
Хоч гріха вкушу, а свого не облишу
Хоч долі, аби у своїй волі
Хоч дурний, та хитрий
Хоч і слина гола, аби своя воля
Хоч мороз і припікає, зате комарів немає
Хоч річка і невеличка, а береги ламає
Хоч торбу на плечі та під монастир
Хто в ліс, а хто по дрова поліз
Хто в світі не бував, той і дива не видав
Хто горя не бачив, той і щастя не зазнає
Хто два зайці гонить, жодного не здогонить
Хто змок, той води не боїться
Хто знав стид, той має совість
Хто знання має, той і мур зламає
Хто меч підійме, той від меча й загине
Хто мовчить, той трьох навчить
Хто нужди не бачив, той щастя не знає
Хто рано встає, тому щастя є
Хто хоче багацько знати, тому треба мало спати
Хто як постелить, так і виспиться
Цар — як кабан, а цариця — як печериця
Цар і трут на дурняк живуть: інші працюють, а вони мед їдять
Цар повелів, а бояри засудили
Цар у державі, як кіт у коморі: кого піймав, того і з’їв
Це брехенька — моя ненька
Це ще вилами по воді писано
Цупить та тягне — волики йдуть
Цяця, цяця та в кишеню
Час на часу не стоїть
Часок у добрі побудеш — все горе забудеш
Частіш: хто робить, — голий ходить
Черв’як серце точить
Через золото сльози ллються
Чесному всюди честь, хоч і під лавкою
Чиє б нявчало, а твоє б мовчало
Чим більше науки, тим довші руки
Чим темніша ніч, тим ясніші зорі
Чоботи нові, а підошви голі
Чого сам не любиш, того і другому не чини
Чого сам собі не зичиш, того і другому не жадай
Чоловік без волі, як кінь на припоні
Чоловік без пригоди не живе
Чує дзвін, та не знає, звідки він
Чужа душа — темний ліс
Чужа хата — гірше ката
Чуже чужим і пахне
Чужий кожух не гріє
Чхали, чхали, та на степу і ночували
Шабля ранить тіло, а слова душу
Швидкий, і пуги не треба
Швидкий, як мотиль
Шкура ближче від сорочки
Шкурка вичинки не варта
Шукай вітру в полі
Щастя без розуму — торбина дірява
Щастя розум одбирає, а нещастя повертає
Щедрий на батьківські гроші
Щира правда всюди куток знайде
Що Бог не дав, то все в торбу
Що в воду впало, то пропало
Що в тому титулі, коли пусто в шкатулі
Що з воза впало, то вже пропало
Що за сон, як у головах шапка
Що маєш робить, то зроби сьогодні, а що маєш з’їсти, то з’їси завтра
Що мені нині, то тобі завтра
Що написано пером, того не виволочеш волом
Що пан затягне пером, то хлоп не витягне волом
Що по тій честі, як нічого їсти
Що сіре, те й вовк
Що хатка, то інша гадка
Що я дурніший від попа?
Щоб чорт та Богу молився
Щодень Бога хвалить і щодень людей дурить
Язик без кісток, що хоче лопоче
Язик до Києва доведе і до кия
Як беруть — сто коней дають, а візьмуть — і одного не дають
Як відкусиш багато — ковтнеш мало
Як віз ламається, чумак ума набирається; а як віл пристає, то в чумака й ума не стає
Як гукнеш, так і відгукнеться
Як дбаєш, так і маєш
Як добрий став — риба буде; а стече став — болото буде
Як з неба впав
Як кіт наплакав
Як корова язиком злизала
Як на ноги сп’явся, то й за працю взявся
Як на шурупах ходить
Як овечка: не мовить ні словечка
Як піде горе зрання, то аж до смеркання
Як почалась тяганина — не раз упріла в мене чуприна
Як упав, то й пропав
Як хоч, мала: хоч біжи, хоч тюпай
Як часто не доїси, то й святих продаси
Як, лютий, не лютуй, а на весну брів не хмур
Яка земля, такий і хліб
Якби та якби та в роті виросли гриби
Яке коріння, таке й насіння
Який їхав, таку й здибав
Який Сава,така й слава
Який харч, така й робота
Який цар, така й орда
Ялова земля не нагодує, а сама їсти просить
Ясла до коней не ходять