alforĝi
Эсперанто[править]
Морфологические и синтаксические свойства[править]
| инф. | усл. | повелит. | |
| alfórĝi | alfórĝus | alfórĝu | |
| прош. | наст. | буд. | |
| Глагол | alfórĝis | alfórĝas | alfórĝos |
| Прич. | alforĝínta | alforĝánta | alforĝónta |
| Прич.страд. | alforĝíta | alforĝáta | alforĝóta |
| Субст. прич. | alforĝínto | alforĝánto | alforĝónto |
| Субст. прич.страд. | alforĝíto | alforĝáto | alforĝóto |
| Деепр. | alforĝínte | alforĝánte | alforĝónte |
| Деепр.страд. | alforĝíte | alforĝáte | alforĝóte |
al-fór-ĝi
Переходный глагол. alforĝi
Глагол, переходный
Произношение[править]
- МФА: [al.ˈfɔr.ʤi]
Семантические свойства[править]
Значение[править]
приковать (тж. перен.)