перев'язувальний

Украинский

Морфологические и синтаксические свойства

падеж		ед. ч.			мн. ч.
		муж. р.	ср. р.	жен. р.
Им.		перев’я́зувальний	перев’я́зувальне	перев’я́зувальна	перев’я́зувальні
Рд.		перев’я́зувального	перев’я́зувального	перев’я́зувальної	перев’я́зувальних
Дт.		перев’я́зувальному	перев’я́зувальному	перев’я́зувальній	перев’я́зувальним
Вн.	одуш.	перев’я́зувального	перев’я́зувальне	перев’я́зувальну	перев’я́зувальних
	неод.	перев’я́зувальний			перев’я́зувальні
Тв.		перев’я́зувальним	перев’я́зувальним	перев’я́зувальною	перев’я́зувальними
М.		перев’я́зувальному перев’я́зувальнім	перев’я́зувальному перев’я́зувальнім	перев’я́зувальній	перев’я́зувальних

перев’я́зувальний

Прилагательное, тип склонения 1a.

Корень: --.

Семантические свойства

Значение

1. перевязочный ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).

Родственные слова

Ближайшее родство
существительные: перев'яз, перевязка, перев'язка, перев'язна, перевязний прилагательные: перев'язаний глаголы: перев'язати, перев'язувати

Этимология

Происходит от перев'язувати, далее из пере- + -в'язувати (в'язати), далее от праслав. *vęzati, от кот. в числе прочего произошли: др.-русск. вязати, ст.-слав. вѩзати (др.-греч. δεῖν, δεσμεῖν); русск. вязать, укр. в’яза́ти, белор. вязаць, болг. ве́жа, ве́звам, сербохорв. ве́зати, словенск. vézati, чешск. vázati, солавкц. viazať, польск. wiązać, в.-луж. wjazać, н.-луж. wjezaś; восходит к праиндоевр. *angh-/*amgh- «узкий; связывать».