мінувати

Материал из Викисловаря
Перейти к навигации Перейти к поиску

Украинский[править]

Морфологические и синтаксические свойства[править]

  наст. прош. будущ. повелит.
Я міну́ю мінува́в мінува́тиму
Ты міну́єш мінува́в
мінува́ла
мінува́тимеш міну́й
Он
она
оно
міну́є мінува́в
мінува́ла
мінува́ло
мінува́тиме
Мы міну́єм(о) мінува́ли мінува́тимем(о) міну́ймо
Вы міну́єте мінува́ли мінува́тимете міну́йте
Они міну́ють мінува́ли мінува́тимуть
Деепр. наст. міну́ючи
Деепр. прош. мінува́вши
Прич. страд. мінува́ний

мінува́ти

Глагол, несовершенный вид, переходный, первое спряжение (тип спряжения 2a).

Корень: -мін-; суффикс: -ува; глагольное окончание: -ти.

Произношение[править]

Семантические свойства[править]

Значение[править]

  1. минировать ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).

Синонимы[править]

Антонимы[править]

Гиперонимы[править]

Гипонимы[править]

Родственные слова[править]

Ближайшее родство

Этимология[править]

От сущ. міна, далее из франц. mine «рудник, шахта; мина», из кельтск. *meini-.

Фразеологизмы и устойчивые сочетания[править]

Библиография[править]