мінувати

Материал из Викисловаря
Перейти к навигации Перейти к поиску

Украинский[править]

Морфологические и синтаксические свойства[править]

  наст. прош. буд. повелит.
1 л., ед. ч. (Я) міну́ю мінува́в мінува́тиму
2 л., ед. ч. (Ти) міну́єш мінува́в
мінува́ла
мінува́тимеш міну́й
3 л., ед. ч. (Він)
(вона)
(воно)
міну́є мінува́в
мінува́ла
мінува́ло
мінува́тиме
1 л., мн. ч. (Ми) міну́єм(о) мінува́ли мінува́тимем(о) міну́ймо
2 л., мн. ч. (Ви) міну́єте мінува́ли мінува́тимете міну́йте
3 л., мн. ч. (Вони) міну́ють мінува́ли мінува́тимуть
Деепр. наст. міну́ючи
Деепр. прош. мінува́вши
Прич. страд. мінува́ний

мінува́ти

Глагол, несовершенный вид, переходный, первое спряжение (тип спряжения 2a).

Корень: -мін-; суффикс: -ува; глагольное окончание: -ти.

Произношение[править]

Семантические свойства[править]

Значение[править]

  1. минировать ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).

Синонимы[править]

Антонимы[править]

Гиперонимы[править]

Гипонимы[править]

Родственные слова[править]

Этимология[править]

От сущ. міна, далее из франц. mine «рудник, шахта; мина», из кельтск. *meini-.

Фразеологизмы и устойчивые сочетания[править]

Библиография[править]