кремнієвий

Украинский

Морфологические и синтаксические свойства

падеж		ед. ч.			мн. ч.
		муж. р.	ср. р.	жен. р.
Им.		кре́мнієвий	кре́мнієве	кре́мнієва	кре́мнієві
Рд.		кре́мнієвого	кре́мнієвого	кре́мнієвої	кре́мнієвих
Дт.		кре́мнієвому	кре́мнієвому	кре́мнієвій	кре́мнієвим
Вн.	одуш.	кре́мнієвого	кре́мнієве	кре́мнієву	кре́мнієвих
	неод.	кре́мнієвий			кре́мнієві
Тв.		кре́мнієвим	кре́мнієвим	кре́мнієвою	кре́мнієвими
М.		кре́мнієвому кре́мнієвім	кре́мнієвому кре́мнієвім	кре́мнієвій	кре́мнієвих

кре́м-ні-є-вий

Прилагательное, тип склонения 1a.

Корень: -кремн-; суффиксы: -і-єв; окончание: -ий.

Произношение

• МФА: ед. ч. [ˈkrɛmnʲijeu̯ei̯], мн. ч. []

Семантические свойства

Значение

1. кремниевый ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).

Родственные слова

Ближайшее родство
существительные: кремній

Этимология

Происходит от существительного кремній, далее от русск. кремень, из праслав. *kremy (род. п. kremene), от которого в числе прочего произошли: ст.-слав. кремы (род. п. кремене), укр. кре́мiнь, болг. кре́мен, кре́мък, сербохорв. кре̏ме̑н, словенск. krémen, чешск. křemen, словацк. kremeň, польск. krzemień, krzemyk, в.-луж. křemjeń, н.-луж. kśemjeń, полабск. krėmėn. Термин кремний — новообразование (калька с лат. slilicium, от silex «кремень») введенное в 1834 г. русским химиком Г. И. Гессом.