ділити

Материал из Викисловаря
Перейти к навигации Перейти к поиску

Украинский[править]

Морфологические и синтаксические свойства[править]

  наст. прош. буд. повелит.
1 л., ед. ч. (Я) ділю́ діли́в, діли́ла діли́тиму
2 л., ед. ч. (Ти) ді́лиш діли́в, діли́ла діли́темеш діли́
3 л., ед. ч. (Він)
(вона)
(воно)
ді́лить діли́в, діли́ла, діли́ло діли́тиме
1 л., мн. ч. (Ми) ді́лимо діли́ли діли́тимемо
2 л., мн. ч. (Ви) ді́лите діли́ли діли́тимете ділі́ть
3 л., мн. ч. (Вони) ді́лять діли́ли діл́итимуть
Прич. наст. ді́лячий
Прич. прош. діли́вший
Деепр. наст. ді́лячи
Прич. страд. діли́мий

Произношение[править]

Семантические свойства[править]

Значение[править]

  1. делить

Синонимы[править]

розділяти, розподіляти, розмежовувати, паювати

Антонимы[править]

об'єднувати, з'єднувати

Гиперонимы[править]

Гипонимы[править]

Родственные слова[править]

Этимология[править]

праслав. *děliti, от кот. в числе прочего произошли: ст.-слав. дѣлити (др.-греч. μερίζειν), русск. делить, укр. ділити, болг. деля́, сербохорв. диjѐлити, ди̏jели̑м, словенск. dėlíti, чешск. dělit, польск. dzielić, н.-луж. dźělić, н.-луж. źěliś