дефілювати

Материал из Викисловаря
Перейти к навигации Перейти к поиску

Украинский[править]

Морфологические и синтаксические свойства[править]

  наст. прош. буд. повелит.
1 л., ед. ч. (Я) дефілю́ю дефілюва́в дефілюва́тиму
2 л., ед. ч. (Ти) дефілю́єш дефілюва́в
дефілюва́ла
дефілюва́тимеш дефілю́й
3 л., ед. ч. (Він)
(вона)
(воно)
дефілю́є дефілюва́в
дефілюва́ла
дефілюва́ло
дефілюва́тиме
1 л., мн. ч. (Ми) дефілю́єм(о) дефілюва́ли дефілюва́тимем(о) дефілю́ймо
2 л., мн. ч. (Ви) дефілю́єте дефілюва́ли дефілюва́тимете дефілю́йте
3 л., мн. ч. (Вони) дефілю́ють дефілюва́ли дефілюва́тимуть
Деепр. наст. дефілю́ючи
Деепр. прош. дефілюва́вши
Прич. страд. дефільо́ваний

де-фі-лю-ва́-ти

Глагол, несовершенный вид, переходный, первое спряжение (тип спряжения 2a).

Корень: --.

Произношение[править]

  • МФА: [dɛ̝fʲilʲʊˈwatɪ̞]

Семантические свойства[править]

Значение[править]

  1. дефилировать ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).

Синонимы[править]

Антонимы[править]

Гиперонимы[править]

Гипонимы[править]

Родственные слова[править]

Этимология[править]

Происходит от ??

Фразеологизмы и устойчивые сочетания[править]

Библиография[править]