відв'язати

Украинский

Морфологические и синтаксические свойства

	будущ.	прош.	повелит.
Я	відв'я́жу́	відв'яза́в	—
Ты	відв'яжеш	відв'яза́в відв'яза́ла	відв'я́жи́
Он она оно	відв'яже	відв'яза́в відв'яза́ла відв'яза́ло	—
Мы	відв'яжем(о)	відв'яза́ли	відв'я́жі́мо
Вы	відв'яжете	відв'яза́ли	відв'я́жі́ть
Они	відв'яжуть	відв'яза́ли	—
Прич. прош.	відв'яза́вши
Прич. страд.	відв'я́заний

від-в'я-за́-ти

Глагол, совершенный вид, переходный, первое спряжение (тип спряжения 6c по классификации А. А. Зализняка). Соответствующий глагол несовершенного вида — відв'язувати.

Приставка: від-; корень: -в'яз-; суффикс: -а; глагольное окончание: -ти.

Произношение

• МФА: [ʋʲidʋjɐzɐte]

Семантические свойства

Значение

1. отвязать ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).

Родственные слова

Ближайшее родство
существительные: відв'язування прилагательные: відв'язаний глаголы: відв'язувати

Этимология

Из від- + в'язати, далее от праслав. *vęzati, от кот. в числе прочего произошли: др.-русск. вязати, ст.-слав. вѩзати (др.-греч. δεῖν, δεσμεῖν); русск. вязать, укр. в’яза́ти, белор. вязаць, болг. ве́жа, ве́звам, сербохорв. ве́зати, словенск. vézati, чешск. vázati, солавкц. viazať, польск. wiązać, в.-луж. wjazać, н.-луж. wjezaś; восходит к праиндоевр. *angh-/*amgh- «узкий; связывать».