абітурієнт

Материал из Викисловаря
Перейти к: навигация, поиск

Украинский[править]

Морфологические и синтаксические свойства[править]

падеж ед. ч. мн. ч.
Им. абітуріє́нт абітуріє́нти
Р. абітуріє́нта абітуріє́нтів
Д. абітуріє́нтові, абітуріє́нту абітуріє́нтам
В. абітуріє́нта абітуріє́нтів
Тв. абітуріє́нтом абітуріє́нтами
М. абітуріє́нтові, абітуріє́нті абітуріє́нтах
Зв. абітуріє́нте абітуріє́нти

а·бі-ту-рі-є́нт

Существительное, одушевлённое, мужской род, тип склонения 1a.

Корень: -абітурієнт-.

Произношение[править]

Семантические свойства[править]

Значение[править]

  1. абитуриент, выпускник средней школы ◆ Не указан пример употребления (см. рекомендации).
  2. абитуриент, поступающий в высшее учебное заведение ◆ Абітурієнт приходить з першого іспиту, батьки до нього кидаються: — Ну, як іспит?! — Нічого, тільки екзаменатор попався якийсь набожний. Щоразу, коли я щось говорив, він закочував очі вгору й повторював: «О Боже!» — Абитуриент приходит с первого экзамена, родители к нему бросаются: — Ну, как экзамен?! — Нормально, только экзаменатор попался какой-то набожный. Каждый раз, когда я что-то говорил, он закатывал глаза вверх и повторял: "О Боже!" анекдот

Синонимы[править]

  1. випускник, матурант
  2. вступник

Антонимы[править]

Гиперонимы[править]

Гипонимы[править]

Родственные слова[править]

Этимология[править]

От нем. Abiturient «абитуриент, выпускник», далее из лат. abituriens (abiturientis) «собирающийся уходить», прич. буд. от гл. abīre «уходить», далее из a (варианты: ab, abs) «от, из» + īre «идти, ходить» (восходит к праиндоевр. *ei- «идти»).