Європа

Украинский

Морфологические и синтаксические свойства

падеж	ед. ч.	мн. ч.
Им.	Євро́па	—
Р.	Євро́пи	—
Д.	Євро́пі	—
В.	Євро́пу	—
Тв.	Євро́пою	—
М.	Євро́пі	—
Зв.	Євро́по*	—

Єв-ро́-па

Существительное, неодушевлённое, женский род, тип склонения 1a-; мн. ч. не используется. Имя собственное.

Корень: --.

Семантические свойства

Європа [1]

Значение

1. геогр. Европа (часть света) ◆ Європа лежить у північній півкулі. — Европа лежит в северном полушарии.
2. мифол. Европа (имя персонажа древнегреческой мифологии) ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).
3. астрон. Европа (спутник Юпитера) ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).
4. геогр. Европа (остров в Мозамбикском проливе) ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).

Антонимы

1. —
2. —
3. —
4. —

Гиперонимы

1. частина світу
2. персонаж
3. супутник
4. острів

Родственные слова

Ближайшее родство
существительные: європеєць, європейка, євро, європеїзація, європеїзування, європоцентризм; європеоїд прилагательные: європейський, європеїзований; європеоїдний глаголы: європеїзувати наречия: по-європейськи, по-європейському

Этимология

Происходит от др.-греч. Εὐρώπη, имя мифической дочери Агенора, букв. «широкоглазая», из εὐρύς «широкий» + ὀπ (ὀπτίλος) «глаз».