абітурієнт

Украинский

Морфологические и синтаксические свойства

падеж	ед. ч.	мн. ч.
Им.	абітуріє́нт	абітуріє́нти
Р.	абітуріє́нта	абітуріє́нтів
Д.	абітуріє́нтові абітуріє́нту	абітуріє́нтам
В.	абітуріє́нта	абітуріє́нтів
Тв.	абітуріє́нтом	абітуріє́нтами
М.	абітуріє́нтові абітуріє́нті	абітуріє́нтах
Зв.	абітуріє́нте	абітуріє́нти

а·бі-ту-рі-є́нт

Существительное, одушевлённое, мужской род, 2-е склонение (тип склонения 1a по классификации А. А. Зализняка).

Корень: -абітурієнт-.

Произношение

• МФА: ед. ч. [ɑ̽bʲitʊrʲiˈjɛnt], мн. ч. [ɑ̽bʲitʊrʲiˈjɛntɪ̞]

Семантические свойства

Значение

1. абитуриент, выпускник средней школы ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).
2. абитуриент, поступающий в высшее учебное заведение ◆ Абітурієнт приходить з першого іспиту, батьки до нього кидаються: — Ну, як іспит?! — Нічого, тільки екзаменатор попався якийсь набожний. Щоразу, коли я щось говорив, він закочував очі вгору й повторював: «О Боже!» — Абитуриент приходит с первого экзамена, родители к нему бросаются: — Ну, как экзамен?! — Нормально, только экзаменатор попался какой-то набожный. Каждый раз, когда я что-то говорил, он закатывал глаза вверх и повторял: "О Боже!" анекдот

Синонимы

1. випускник, матурант
2. вступник

Родственные слова

Ближайшее родство
существительные: абітурієнтка прилагательные: абітурієнтський

Этимология

От нем. Abiturient «абитуриент, выпускник», далее из лат. abituriens (abiturientis) «собирающийся уходить», прич. буд. от гл. abīre «уходить», далее из a (варианты: ab, abs) «от, из» + īre (форма супина: itum) «идти, ходить» (восходит к праиндоевр. *ei- «идти»).